Київський Арсенал

Новий Арсенал

Слово арсенал увійшло до багатьох європейських мов з арабської, де воно значить майстерня зброї. Перші арсенали в Києві відомі ще з XI ст.

Магістрат на Подолі мав свої збройні формування, котрі зберігали порох, вогнепальну та білу (холодну) зброю в шпіхлерах - спеціальних складах.

Новий великий арсенал засновано у Києві 17бЗ р. - виходячи з намірів Російської імперії поширити свою експансію на і Правобережну Україну, що перебувала тоді під владою Польщі.

Місце для спорудження арсеналу невипадково було обрано на терені між бастіонами Київської фортеці та Лаврою. Тут,! навпроти Свято-Троїцької брами Лаври, розташовувався Вознесенський жіночий монастир, скасований 1712р. через те, що ігуменею в ньому була мати Івана Мазепи. Штат перевели на Поділ, до Флорівського монастиря, а споруди Вознесенського І монастиря використовували як артилерійські цейхгаузи; з 1768 р. тут існував гарматний двір.

старий  Арсенал

1783 р. військовий інженер генерал-поручик Іван Меллер виконав креслення для нового виробничого корпусу арсеналу, затверджені Катериною II. Для спорудження арсеналу, яке тривало досить довго, з 1784 по 1798 р., розгорнулося виробництво цегли з покладів зеленої глини поблизу села Корчуватого. Саме цим масштабним будівництвом започаткованої масове вживання високоякісної київської жовтої цегли -1 без тинькування. По-своєму сприйняла нову споруджувану будівлю цариця, наголосивши: Мій порцеляновий арсенал.

Прямокутна в плані будівля із заокругленими наріжжями: має розміри 168 х 135 м, два поверхи й підвал під західною частиною. На перший поверх та на просторе внутрішнє подвіря з трьох боків ведуть монументальні брами. Стіни завтовшки близько 2 м прорізано великими, рідко розставленими вікнами. Перший поверх перекрито склепіннями.

В арсеналі виготовляли, ремонтували й зберігали гармати різних систем, спорядження до них, боєприпаси, свинцеві кулі, кінську збрую, вогнепальну й холодну зброю.

Попід стінами за давньою традицією всіх арсеналів демонструвались трофеї: 272 турецькі гармати та піраміди з ядер. Стіни й колони в одній із зал з великим художнім смаком було прикрашено ручною зброєю й прапорами.

складальний цех

З розвитком військової справи, впровадженням нарізної артилерії та, особливо, у прямому зв'язку з майже безперервними малими та великими війнами, які звичайно велися Російською імперією, виробничі площі й можливості київського арсеналу виявилися недостатніми. Застаріла й Київська фортеця. Отож у 1851-1852 рр. за проектом архітектора Івана Черника було споруджено великий двоповерховий з підвалом корпус для нових арсенальних майстерень. Згодом додалися нові корпуси, а в 1912-1914 рр. торцем до вулиці Московської спорудили трипрольотний складальний цех, ззовні оздоблений у стилі модерн.

Завод Арсенал до початку Другої світової війни виготовляв артилерійські системи та спорядження до них. Зберігся один зі зразків його продукції - 7б-мм гірська гармата, що розбиралася на ствол, лафет, колеса, щит, які роздільно перевозилися в гірських умовах кіньми. Така гармата встановлена на гранітному п'єдесталі на Арсенальній площі на згадку про повстання робітників-арсенальців проти Української Центральної Ради в січні 1918 р. П'єдестал залишився від пам'ятника Іскрі й Кочубею, спорудженого 1915 р. Постаті Іскри і Кочубея скинули 1917 р. під час нищення пам'ятників царям та їхнім посіпакам.

Влітку 1941 р., коли бої точилися на підступах до Києва, технологічне обладнання та кваліфікованих фахівців заводу Арсенал евакуювали в Росію, на Урал, до міста Воткінська. Там тривало виробництво гармат. А на Арсеналі під час німецької окупації

новітні корпуси заводу "Арсенал"

Попередня    Головна