Вулиця Петра Сагайдачного

вигляд з Поштової Площі, 2005

Колишня частина вулиці Олександрівської; з 1919 —вулиці Революції, з 1934 —вулиці Кірова. Простя­гається від Поштової площі до Контрактової Площі. Забудована та впорядкована в 30-40-х рр. 19 ст. В 1955 її було виділено в самостійну вулицю і на­звано на честь Жданова Андрія Олександровича (1896— 1948) —радянського партійного і державного діяча. 1992 року названо ім’ям козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. На розі вулиці Сагайдачного. і Пошто­вої площі  міститься церква Різдва (1810-14, архітектор А. І. Меленський); поряд — Поштова станція, фунікулер. У буд. № 4 (колишній готель «Сербія»; не зберігся) 1894—96 жив російський письменник О. І. Купрін; тут була встановлена йому меморіальна дошка. Збереглося багато будинків 18—19 ст. Серед них - будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кін XVIII - 30-і рр. XIX ст.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (.№ 20; 1830; архітектор Станзані), будинок київського купця Дехтярьова П. (№ 16/5; 1830), №№ 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (19 ст.). У 1896 ву­лицею пішов перший у Росії трамвай, який зв'язав центр міста з Подолом. Колію знято 1977. Проїзну час­тину вулиці реставровано 1977.

Вулиця Петра Сагайдачного, 2006

Сучасний вигляд вулиці майже  не відрізняється від початкової забудови ХІХ століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостинним двором встановлено пам’ятник Петру Сагайдачному. В 2004 році була відбудована церква Різдва.

Попередня    Головна