Володимирська гірка

сучасний вид з Володимирської гірки

До XIX ст. Володимирська гора звалася Михайлівською. Назва походила ще від першої дерев'яної церкви на честь архістратига Михаїла, яка започаткувала майбутній Михайлівський Золотоверхий монастир.

Сучасний топонім Володимирська гірка стосується території, що лежить між однойменним узвозом, Європейською площею, Трьохсвятительською вулицею та лінією фунікулера. Історично це - «місто Ізяслава-Святополка».

Минали віки, а Михайлівська гора залишалася майже в первісному вигляді. На початку XVIII ст. по схилу гори було прорізано шлях з Печерська на Поділ. Капітально його облаштували й розширили в 1840-х рр., схили й тераси Михайлівської гори спланували, насипавши майже 1,5 тис. кубічних сажнів ґрунту. Роботи було завершено 1844 р., і тоді ж вирішено встановити на середній терасі гори величний пам'ятник князю Володимиру.

пам'ятник св. Володимиру, 1909

Первісний проект п'єдесталу з барельєфом й постаттю розробив скульптор В. Демут-Малиновський, а виконав у бронзі скульптор барон П. Клодт. Висота постаті - 4,5 м, загальна висота монумента - 20,4 м. Майданчик, де стоїть пам'ятник, підноситься над Дніпром на 70 м, і вся величезна гора ніби є гігантським постаментом, подарованим природою. Архітектором проекту є О.Тон, брат відомого представника російсько-візантійського офіціозного стилю, автора Кремлівського палацу в Москві. Монумент освячено 30 вересня 1853 р.
Бронзову фігуру князя Володимира вдягнено в напівкаптан й мантію та встановлено з хрестом на відзнаку його ролі в хрещенні Русі. Це підкреслено рельєфним орнаментом, який оперізує круглий цоколь під скульптурою. Бичачі голови, смолоскипи, гірлянди з плодів та квітів - так званий букранійовий орнамент - має нагадувати про часи язичництва, подоланого хрещенням. У гранях постаменту вміщено рельєфне зображення зірки й хреста старого російського ордена Св. Володимира з девізом: «Польза, честь и слава».

Біля монумента було розплановано бульвар з рядами пірамідальних тополь, над схилами встановлено бар'єрні бруси. Стрункі тополі не затуляли панорами і гармоніювали з високим монументом. На схилах геометрично точно було прокладено положисті сходи, ретельно забруковані жовтою київською цеглою.

вид на пам'ятник св. Володимиру

Бульвар було влаштовано також на горішній терасі Михайлівської гори, а на розі схилів 1870 р. встановлено досить просту металеву альтанку, звідки кияни милувалися краєвидами Задніпров'я, Подолу, струнким силуетом Андріївської церкви. Оновлена гора досить швидко стала улюбленим місцем прогулянок киян.пам'ятник Святому Володимиру

Михайло Булгаков називав Володимирську гірку, яка перебрала вже таку назву від пам'ятника князю Володимиру, «найкращим місцем на землі». У найефектніших точках гори було влаштовано оглядові майданчики, 1898 р. з'явилася ще одна металева альтанка - на середній терасі.вид з Володимирської гірки на Дніпро, поч. ХХ ст.

У 1872 р. схили й тераси гори дали місце спорудам міського водогону. На набережній і досі стоять колишні машинні відділення та майстерні, а на Володимирському узвозі - цегляний з вежечками павільйон фільтрів. На верхній терасі, біля входу в парк з вулиці Трьохсвятительської, височіла Михайлівська водонапірна вежа. Будував ці споруди інженер-технолог Ф. Донат за проектами інженер-полковника А. Струве та архітектора О. Шіле.

1892 р. Олександрівською вулицею (Володимирським узвозом) пішов перший в Російській імперії та другий в Європі (після Німеччини) електричний трамвай. Автором ідеї був той самий інженер-полковник А. Струве. У 1902-1905 рр. вздовж давнього Боричева узвозу споруджено фунікулер, названий Михайлівським механічним підйомом. Щойно з'явившись у Києві, електричне освітлення знайшло застосування й на Володимирській гірці: в алеях стояли електричні ліхтарі з чавунними маскаронами античного бога-громовержця Зевса, а хрест на монументі князя Володимира вночі сяяв електричними лампочками.

Перший у Києві постійний театральний будинок було споруджено за проектом архітектора А. Меленського у 1804-1806 рр. на схилі Михайлівської гори. Потім на тому місці стояв готель «Європейський». Звідси й назва площі. Від 1902 р. на Володимирській гірці, неподалік Олександрівського костьолу, на початку алеї, яка веде до Володимирської альтанки, діяла в спеціальному дерев'яному павільйоні панорама «Голгофа», де кияни могли зорово уявити хресний шлях Ісуса Христа. То була одна з цікавинок старого Києва.
Страшна доля спіткала Володимирську гірку в XX ст. 1935 р. знищено Михайлівський Золотоверхий собор із дзвіницею та кілька старовинних споруд, розібрано панораму «Голгофа». Під час нацистської окупації Києва на терені колишнього монастиря існував концтабір для радянських військовополонених. Тут від хвороб, голоду, холоду й знущань загинули сотні наших співвітчизників. Після визволення Києва за тими ж огорожами розташувався концтабір для німецьких військовополонених. Збереглися світлини: 1941 р. - німецькі вояки милуються краєвидом з Володимирської гірки та 1943 р. - там само переможно стоїть М. Хрущов.

пам'ятник св. Володимиру. сучасний вигляд

По війні на місці панорами «Голгофа» встановили дитячу карусель, а над підвалинами Михайлівського Золотоверхого собору обладнали тенісні корти. На майданчику над узвозом розмістилися кав'ярня та літній кінотеатр, що діяв і вдень: екран було сховано в глибокому затінку, а публіка могла сидіти під навісом і просто неба.

На початку 1960-х років виникла ідея влаштувати на горі музей війни, з наголосом на ролі М. Хрущова в обороні й визволенні Києва. Та коли засяяли зірки наступного лідера Л. Брежнєва, музей війни перенесли на Печерськ, а тут, на місці колишнього готелю «Європейський», постав музей Володимира Леніна на Володимирській гірці. Після здобуття Україною незалежності тут міститься Палац мистецтв «Український дім».

вид на Дніпро, поч. ХХ ст.

Попередня    Головна    Наступна