Південний міст

збудований у 1982-1990 роках

Південний міст з Дніпра


Коли споруджували Московський міст, його називали "Північним". Уже це свідчило про плани спорудити ще один у південній частині Києва.

Проектування Південного моста (у цьому разі за ним одразу закріпилася ця назва) розпочалося невдовзі після пуску Московського. Загалом розглядалося кілька варіантів його розташування. Зокрема, за одним із варіантів передбачалося його збудувати південніше - на
продовженні вул. Академіка Заболотного. Ще один варіант - на продовженні проспекту Науки.
проліт над судоплавною частиною
Перший варіант відхилили через те, що в цьому разі розташування моста не збігалося з новою трасою метрополітену. Варіант навпроти проспекту Науки був відхилений через його вузькість у віддаленій від центру частині. До того ж проспект брав і бере початок від Московської площі, яка вже на той час була дуже перевантажена.

Зрештою, зупинилися на добре відомому варіанті. У ньому передбачалося, що основна траса виходитиме не на Московську площу, а йтиме між залізницею і кондитерською фабрикою. Але таке продовження відклали на потім. Його лише частково реалізували через півтора десятка років.

Проектна довжина Південного моста (насправді його правильніше називати Південним мостовим переходом) становить 11,2 км, довжина самого моста - 1250 м.

Основні вимоги щодо розмірів судноплавного прольоту сформулювали річковики, яким сподобалося проходити під Московським мостом, що був збудований без проміжних опор у судноплавній частині річища. Отже, і в цьому разі проліт зробили дуже великим - 271 м.

Пілон

Зазначений розмір прольоту визначив вантову конструкцію моста. У цьому разі вперше у колишньому Радянському Союзі було вирішено збудувати вантовий міст під колійний транспорт (а саме - метро). Південний міст зсередини

Проект моста було розроблено інститутом "Київсоюзшляхпроект" (головний інженер проекту - Г. Б. Фукс, головний архітектор - О. Є. Гаврилов). Будівництво, розпочате в 1982 р., здійснено мостозагоном N2 Мостобуду N1.

На той час у проекті і власне у самому будівництві Південного моста були використані найновіші рішення, що відповідали світовому рівню. Недарма невдовзі після пуску моста його проектувальникам і будівельникам було присуджено Державну премію СРСР.

І тепер, через 15 років після пуску Південного моста він відповідає практично всім можливим вимогам. Зокрема, дуже важливим є те, що зустрічні смуги (а їх у кожному напрямку зроблено по три) розділені лінією метро. На підходах до моста бар'єрна огорожа. Отже, навіть при бажанні тут не виїдеш на зустрічну смугу. Як наслідок, Південний міст є найбезпечнішим з-поміж інших у Києві. І це при тому, що по ньому тепер рухається до 90 тис. автомобілів на добу, що в півтора раза більше, ніж за проектом.
Південний міст. опори біля правого берега

В останні рік-два на мосту почали утворюватися "пробки" і "тягуни", що пов'язано з величезною затримкою у будівництві
наступних після Південного мостів. Ще за Генеральним планом розвитку міста, прийнятим у далекому 1966 р., передбачалося довести кількість автомобільних мостів у Києві до семи. Насправді їх ще й досі лише чотири. Щоправда, ще два будуються.

Південному мосту лише 15 років, а призначено йому пропрацювати цілих 100. Аби він стільки прослужив людям, за мостом потрібен догляд і періодичний ремонт. Хоч би як того хотіли проектувальники і будівельники, але 15-20 років тому просто не було таких матеріалів (зокрема, ізоляційних), які існують тепер. У зв'язку з цим нагальною стала заміна гідроізоляції на мосту, що захищає конструкції від корозії. Для цього портрібно буде частково обмежити рух транспорту. Нічого не вдієш, якщо цього не зробити, то міст просто не доживе до свого проектного віку.

Південний міст, 1990

  Попередня    Головна